Дякувати Богу і ЗСУ, маю за честь жити і працювати в Україні, консультувати саме українок. Надаючи наприкінці прийому рекомендації, часто чую запитання: «Це хоч не гормони?».
Отже, про ГОРМОНОФОБІЮ.
Давайте поговоримо про той період життя жінки, коли вона вже самореалізувалася у соціальному аспекті і може насолоджуватися своїми досягненнями, має попереду ще безліч планів і проектів, здійснення яких потребує сил, енергії, наполегливості. Аж раптом щось починає відбуватися із внутрішнім станом: безсоння, тривожність, емоційність, образи на близьких, роздратованість. Чи траплялося це «щось» з вами? Якщо так, і вам 40+, і відсутні очевидні підстави для такого стану, можливо, йдеться про перименопаузальний перехід.
Що це?
Давайте, насамперед, визначимось із необхідними термінами.
Клімакс - це період згасання функції яєчників, коли зменшуються обсяги продукції естрогенів і жінка починає знайомитися із симптомами, яких раніше не знала. Йдеться про:
● порушення тривалості менструального циклу (він набуває нерегулярного характеру, переважно - за типом затримок)
● нічну пітливість
● припливи жару
● безсоння і втому
● тривогу, надмірну емоційність і нестриманість
● сухість у зоні статевих органів, дискомфорт під час сексу
● мимовільне сечовипускання під час кашлю, сміху, фізичних вправ
● незрозумілий набір ваги
● зміну стану шкіри, її пружності
● випадіння волосся
Цей період є вкрай неприємним, може тривати місяцями або роками, знижує впевненість жінки у собі, її самооцінку, а іноді і вводить у депресивний стан.
Менопауза - це дата (не період, а дата), коли була остання менструація. Звісно, ніхто не знає, чи буде наступна, чи ні, тому це оцінюється ретроспективно. Якщо впродовж 12 місяців не було жодної менструації, то менопаузою вважається дата самої останньої. А період життя жінки, який триває від закінчення менструацій до переходу у Вічність, називається постменопаузою (після менопаузи).
Враховуючи рівень медицини і турботу сучасної жінки про себе, цей постменопаузальний період триває значно довше, ніж у минулому столітті. Але знову з‘являються перепони для насолоди життям у вигляді інфарктів, інсультів, переломів кісток, забудькуватості, неспроможності вивчити нову мову, опанувати новий вид спорту, здійснити омріяну подорож через біль в суглобах. Постає питання, так що ж робити? А дехто і про несправедливість життя замислюється. Насправді, вихід є. Сучасна українська жінка має безліч переваг перед «ровесницями з минулого» або ровесниками - чоловіками. Варто лише відповідально поставитися до появи нових незнайомих симптомів і звернутися до лікаря.
Існують різні шляхи корекції даного стану, і для кожної пацієнтки він буде свій. Вибір базується на співвідношенні можливих ризиків і ймовірної користі від застосування того чи іншого терапевтичного методу. Йдеться і про гормональну терапію, і про фітотерапію. Лише після ретельного необхідного обстеження, що рекомендоване на основі сучасних настанов і даних доказової медицини, обирається найбільш прийнятний метод корекції клімактеричних і постменопаузальних симптомів. І бажання жінки відіграє головну роль у цьому виборі. Після обрання виду терапії здійснюється обов‘язкове спостереження і контроль важливих показників спочатку через 3 місяці, якщо ми говоримо про гормонотерапію, а потім - щорічно. Розумію, що у багатьох жінок є гормонофобія, тому закину кілька питань. Чи не страшно приймати гормони щитовидної залози після її видалення з різних причин або зниження функції? Чи не страшно колоти інсулін при цукровому діабеті? А чому страшно приймати гормони яєчників, коли їх продукція зменшена або вкрай низька? Чи не страшно бути нерухомою після інсульту, перелому хребта чи шийки стегна? Ці питання не для залякування, а для розуміння своїх переваг щодо можливостей скористатися сучасними знаннями. Жінку, яка приймає так звану менопаузальну гормонотерапію (МГТ), видно. У неї блищать очі, красиве волосся, хода і постава. Косметологічні або пластичні маніпуляції мають більший ефект, адже працюють у парі з естрогенами. А чи не є бажанням кожної жінки, яка себе любить, бути красивою і здоровою?
Отже, останній мій меседж - не варто героїчно терпіти неприємні відчуття і доживати свій вік у спогадах. Українки, ви варті кращого! Живіть!
Автор статті: Домніч Олена Петрівна
.jpg)
Інформація, надана в статті, не може бути використана для постановки діагнозу, призначення лікування і не заміняє консультацію лікаря
