Спортивні травми викликані ушкодженням кісток, зв'язок, суглобів або м'яких тканин під впливом зовнішніх факторів під час занять спортом. Травмована область може припинити своє функціонування, змінити анатомічну будову, що супроводжується зниженням загальної фізичної активності організму. Ризик травмування підвищується за відсутності належної розминки, дії нерівномірного навантаження різні ділянки тіла і від індивідуальних особливостей організму. Спортивні травми можуть мати різний ступінь тяжкості: від легких забитих місць до серйозних переломів і розривів зв'язок. У Києві травматологи МЦ «Меділенд» проводять точну діагностику та ефективне лікування отриманих травм із використанням сучасного обладнання – КТ, МРТ, рентгенодіагностики тощо.
Види травм та їх особливості
Найбільш часті механічні травми, викликані забитими місцями та саднами, розтягуваннями та розривами зв'язок, переломами. Залежно від місця їх локалізації розрізняють ушкодження:
- суглобів, що супроводжуються повним їх зміщенням (вивихи та підвивихи), ураженням хряща, тендоніти та бурсити (запалення сухожиль і навколосуглобових сумок)
- м'язів з їх розтягуванням або розривом, випинанням внутрішніх органів (грижі) через м'язові структури
- голови (струс мозку) і шиї (синдром забиття шиї)
- шкіри (садна та порізи) та очей (забиті місця, пошкодження рогівки)
- хребта (переломи хребців після тяжких ушкоджень, усунення дисків із втратою чутливості)
- верхніх та нижніх кінцівок (суглобів колін та рук з травмуванням хряща та зв'язок, гомілкостопа з розтягненням, вивихом або переломом)
Кожна травма специфічна та лікується з урахуванням її характеристик, ступеня ушкодження, локалізації. Вона супроводжується гострим або хронічним болем у травмованій ділянці, припухлістю, підвищенням температури тіла. Спортивна травма може з'являтися вперше у певній ділянці (первинна) чи повторно (вторинна) тому ж місці. Небезпека останніх у тому, що вони можуть мати уповільнену течію та періодичне загострення при мікротравмах, стресах, надмірних фізичних навантаженнях, що, зрештою, призводить до передчасного завершення спортивної кар'єри. Через погано проведену розминку або перевантаження спортсмен може отримати перевантажувальну травму, що викликає зміщення хребців, переломи, розтягування або розриви сухожиль.
Які види спорту найбільш травматичні
Ризик травмуватися існує при заняттях різними видами спорту, але особливо він високий у футболі, боксі, гімнастиці, волейболі, баскетболі, хокеї, мотоперегонах. Крім того, заняття гірськими лижами та сноубордом часто супроводжуються невдалим приземленням, занадто крутими поворотами, різкими помахами лижних палиць, що призводить до травм колін та плеча. Футболісти, сноубордисти, гімнасти та хокеїсти мають найвищий ризик травмування ніг, особливо кісточок та коліна, а падіння можуть призвести до травм голови. У боксерів часто травмується дистальний відділ пальців, п'ястково-фалангових зчленувань, суглобів (променево-зап'ясткового, ліктьового та плечового).
Лікування спортивних травм у Києві
Отримавши травму під час тренувань чи змагань, слід негайно звернутися до лікаря відділення травматології МЦ «Меділенд». Надання термінової медичної допомоги є обов'язковим, оскільки зводить до мінімуму негативні наслідки травмування, ймовірність повторного травматизму, появи хронічних захворювань. У разі розриву меніска, пошкодження хребта, перелому кульшового суглоба та інших тяжких ушкоджень потрібно хірургічне втручання. Після збору анамнезу та фізикального обстеження лікар може призначити інструментальне діагностичне дослідження (рентгенографію, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію, сканування кісток) для уточнення та встановлення правильного діагнозу.
Лікувальні заходи включають три етапи: надання першої медичної допомоги, відновлення, реабілітація. Для всіх травм невідкладна допомога однотипна та передбачає:
- захист (термінове знерухомлення)
- спокій (іммобілізацію ураженої ділянки для зменшення внутрішньої кровотечі, набряку та недопущення ускладнень)
- лід на зону травми, покриту тканиною, протягом першої доби (по 20 хвилин) для звуження судин, зменшення набряклості тканин, запалення та болю
- компресію (накладення пов'язки, що тисне, на місце травми, що дозволяє зменшити набряклість і біль)
- розміщення пошкодженої кінцівки вище за рівень серця
Відновлювальна терапія передбачає застосування протизапальних та знеболювальних препаратів за призначенням лікаря, фізіотерапевтичних процедур, підтримку психологічного здоров'я, надалі – підбір диференціальної програми вправ, що відновлюють силу та витривалість.
Реабілітація після спортивних травм
Реабілітаційні заходи спрямовані на відновлення функціонування травмованих ділянок тіла спортсмена, його психологічного стану, активізацію функціональних резервів організму, у разі серйозного травмування та неможливості відновлення втраченої функції – на зниження прогресування хвороби, компенсацію порушень. Тривалість реабілітації залежить від ступеня ушкодження: при легких спортивних травмах – до десяти днів, середньоважких – до тридцяти, тяжких – понад тридцять діб. У процесі реабілітації пацієнт може проходити:
- стаціонарне лікування в клініці з використанням таких відновлювальних методів, як масаж, ЛФК, кінезотерапія, медикаментозна терапія
- санаторну реабілітацію з переходом до дозованого фізичного навантаження, що поступово підвищується.
- поліклінічну стадію, де підтримується досягнутий рівень фізичної активності з відновленням спортивних тренувань
В арсеналі лікарів - комплекс терапевтичних відновлювальних методів, таких як ерготерапія, масаж, рефлексотерапія, механотерапія, фізіотерапія, дієтотерапія тощо.
Профілактика спортивних травм
Запобігти спортивним травмам можуть розминка та розтяжка, регулярні силові тренування, поступове збільшення навантаження, використання захисного спорядження, правильне харчування та гідратація, моніторинг перевантажень. Проконсультуйтеся з травматологом клініки «Меділенд» та тренером для розробки найкращої стратегії запобігання травмам.